Суд застосував привід до обвинуваченого у шахрайстві, через його неявку в судове засідання

У провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням чоловіка у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального Кодексу України (тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб).

За версією слідства, у квітні 2017 року, обвинувачений зареєстрував себе як фізичну особу-підприємця, після чого переїхав до м. Миколаєва, де змовившись з іншим чоловіком, стали ходити по домівках громадян та запевняли їх в тому, що їм потрібна заміна газового обладнання у зв’язку з тим, що нібито надходять скарги сусідів, що у їх квартирах відчувається запах газу. Пропонували потерпілим перевірити справність газових плит в їх квартирах та запевняли їх у необхідності укладення договору на придбання газових плит, начебто із знижкою, по акційній ціні. Потерпілі передавали гроші чоловікам, за умови, що останні здійснять доставку газових плит наступного дня. Обвинувачений та його спільник, заволодівши грошима потерпілих, з місця скоєння злочину зникали та розпоряджалися грошовими коштами потерпілих на власний розсуд. Діючи таким чином, вони заволоділи грошовими коштами близька 40 потерпілих.

18.02.2020 судом було призначено судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні, в яке обвинувачений не з’явився.

Згідно з ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового судового засідання і вживає заходів щодо забезпечення його прибуття до суду, та має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.

Враховавши, що обвинувачений, будучи повідомленим про час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з’явився, суд вважав за необхідне застосувати привід до обвинуваченого та відкласти розгляд справи.

Роз’яснимо, що частиною першою статті 140 КПК визначено, що привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.