Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-1422цс17 висловився щодо порядку звернення до третейського суду.
30 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та позивачем було укладено кредитний договір.
Відповідно до кредитного договору сторони домовились, що у випадку неможливості вирішення спору за цим договором шляхом переговорів, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди», спір розглядається одноособово визначеним третейським суддею постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
В жовтні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до боржниці про стягнення заборгованості за кредитним договором.
20 жовтня 2014 року суддею постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків було порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 06 листопада 2014 року.
Поштове відправлення з ухвалою постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 жовтня 2014 року було вручено боржнику особисто 25 жовтня 2014 року.
06 листопада 2014 року постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.
25 листопада 2014 року копію рішення постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 06 листопада 2014 року направлено боржниці за адресою місяця проживання рекомендованим листом з повідомленням, але конверт з копією рішенням повернувся на адресу суду без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У травні 2016 року боржниця звернулася до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що про існування зазначеного рішення заявниця дізналася вже після відкриття виконавчого провадження та вважає, що справа, по якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, непідвідомча даному суду та склад третейського суду не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року поновлено строк на оскарження рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. Зазначене рішення третейського суду було скасовано.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасовано.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року боржниці відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Верховний Суд України зазначає, що одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 389-1 ГПК України, заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом 3 місяців з дня прийняття рішення третейським судом.
Особам, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, - подається протягом 3 місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Згідно з частиною третьою статті 389-1 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Також ВСУ зазначив, що Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можутьрозглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, про скасування якого просить боржниця, ухвалено 06 листопада 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону. Оскільки боржниця є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.