Аналіз причин постановлення суддями ухвал про відмову у відкритті провадження у цивільних справах позовног провадження у І півріччі 2016 року

Виконала:

помічник судді

Кривко Наталія Володимирівна

 

План

1. Загальна характеристика постановлення ухвал про відмову у відкритті провадження у цивільних справах.

2. Правові підстави відмови у відкритті провадження у цивільній справі.

2.1. Правові підстави відмови у відкритті провадження у цивільній справі, визначені частиною 2 статті 122 Цивільно-процесуального кодексу України.

2.1.1. Заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

2.1.2. Наявність рішення суду, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

2.1.3. Наявність у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

2.1.4. Наявність рішення третейського суду щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

2.1.5. Смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, які є однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

2.2. Інші підстави передбачені цивільним законодавством.

2.3. Встановлена цивільним законодавством заборона відмови у відкрито провадження у цивільній справі.

3. Аналіз причин відмови у відкритті провадження у цивільних справах позовного провадження.

3.1. Дослідження статистичних даних щодо постановлення суддями ухвал про відмову у відкритті провадження на стадії відкриття провадження.

3.2. Причини відмови у відкритті провадження у цивільних справах позовного провадження.

Висновки.

    Правовою базою визначення правових підстав відмови у відкритті провадження у цивільних справах є Конституція України, Цивільно-процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України), Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», інші нормативно-правові акти.

   Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Частиною другою статті З ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи ^а особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

      Положеннями частини 1 статті 122 вказаного Кодексу визначено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

    У зв’язку з вказаним, звернення позивача до суду зобов’язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з’ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з’ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.

     Таким чином, відкриття провадження у справі можливе лише при додержанні певних вимог, встановлених законом. Суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі за відсутності хоча б однієї з передумов права на звернення до суду за судовим захистом або недодержання порядку подання заяви.

      Перелік правових підстав відмови у відкритті провадження у цивільній справі визначений частиною 2 статті 122 ЦПК України, який є вичерпним.

     Згідно з частиною 4 статті 122 цього Кодексу питання про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

    Аналізуючи положення вказаної статті, в ухвалі про відмову у відкритті провадження у цивільній справі повинно бути зазначено: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відмовив у відкритті провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред’явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) встановлені судом обставини, що перешкоджають відкриттю провадження та є підставою для відмови у цьому з посиланням на відповідну норму статті 122 ЦПК України; 5) вказівка про негайне надсилання копії ухвали, позовної заяви та додатків позивачеві; 6) порядок та строки оскарження ухвали.

     Відмова у відкритті провадження перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом. Йдеться не про будь-які суди, а про суд, який вирішив питання про відмову у відкритті провадження, та інші суди відповідної спеціалізації. Якщо суд відмовив у відкритті провадження з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, то це означає, що справа може бути розглянута відповідним спеціалізованим судом: адміністративним чи господарським судом, але не може розглядатися жодним іншим загальним судом.

    З приписів частини 6 статті 122 ЦПК України вбачається, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

      Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 4 частини 1 статті 293 ЦПК України). До апеляційної скарги слід додавати усі матеріали, які подавалися суду першої інстанції, який відмовив у відкритті провадження оскільки вони в суді першої інстанції не залишаються.

      З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами окремих положень цивільного процесуального законодавства, зокрема з приводу відмови у відкритті провадження у цивільній справі, Пленум Верховного Суду України надав судам роз’яснення, що містяться в Постанові від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (пункти 2, 4, 8, 14,38).

     Пунктом 1 частини 2 статті 122 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Доречно було б зазначити категорії заяв, які підлягають розглядові в суді. До них належать заяви, якщо:

- особа, яка звертається з вимогою про судовий захист, є правоздатною, юридично заінтересованою в даній справі

Не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства справи, в яких сторонами виступають особи, які не наділені цивільною процесуальною правоздатністю.

     Однак ця вимога може бути віднесена тільки до сторін-організацій, оскільки відповідно до статті 28 ЦПК України сторонами можуть виступати тільки ті організації, які наділені правами юридичної особи. Що ж до громадян, то вони є правоздатними з моменту народження.

     Заінтересованість є передумовою права на пред’явлення позову з огляду на те, що згідно статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Частина 2 цієї статті ЦПК України передбачає, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

   Тобто юридична заінтересованість означає, що звернутися до суду можна за захистом свого права у всіх випадках, коли воно підлягає судовому захисту, а за захистом чужого - лише у випадках і в порядку, передбаченому законом. Водночас багато науковців не визнають юридичної заінтересованості як передумови права на пред’явлення позову до суду, бо таке визнання має негативні наслідки, оскільки в цьому випадку для з’ясування заінтересованості необхідно встановити наявність суб’єктивного права, яке і входить до предмета захисту.

- її вимога підвідомча суду;

    Право на судовий захист в порядку цивільного судочинства може бути реалізовано, якщо розгляд та вирішення конкретної справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції (справа є юрисдикційною (підвідомчою) місцевому загальному суду).

    Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначається статтею 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

      Керуючись цим, вирішуючи питання про цивільну юрисдикцію загальних судів, необхідно, передусім, з’ясувати, чи не підлягає справа розгляду за правилами іншого судочинства. Отже, якщо вимога, що пред’явлена на вирішення до місцевого загального суду, є йому неюрисдикційною, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

    Саме на підставі того, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а не за правилами цивільного судочинства, було відмовлено у відкритті провадження у справах: № 489/2812/16-ц (номер провадження 2/489/1763/16. суддя Кокорєв В.В.), № 489/2651/16-ц (номер провадження 2/489/1694/16 суддя Кокорєв В.В.).

    Аналогічною була підстава відмови у відкритті провадження у справі № 489/1558/16-ц (номер провадження 2/489/1289/16. суддя Губницький Д.Г) однак в даному випадку справа підлягала розгляду в порядку кримінального судочинства, а не за правилами цивільного судочинства.

     Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частиною першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

    Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

     У першому півріччі 2016 року до суду надійшла позовна заява з двома вимогами, одна з яких підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а інша - в порядку цивільного судочинства. У зв’язку з вказаним в першій частині вимог відмовлено у відкритті провадження, а в іншій - позовну заяву повернуто з усіма додатками для подання до належного суду (справа № 489/2298/16-ц. номер провадження 2/489/1551/16. суддя Губницький Д.Г.).

- захист цієї вимоги законом не забороняється;

      В даному випадку йде мова про те, що законом передбачений порядок захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, однак при зверненні до суду вказаний порядок був не дотриманий. У зв’язку з вказаним суддя постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, зазначивши в чому саме помилився позивач при зверненні до суду.

    Прикладом даної підстави відмови у відкритті провадженні у справі є такі дві справи, які надійшли у першому півріччі 2016 року: № 489/77/16-ц (номер провадження 2/489/665/16, суддя Кокорєв В.ВЛ. № 489/2089/16-ц (номер провадження 2/489/1494/16, суддя Губницький Д.Г.). З аналізу вказаних справ випливає, що позивачі мають право на звернення до суду, однак не в тому порядку, який вони обрали.

- вимога не належить до числа байдужих для права (спір не має правового характеру).

     В юридичній літературі є твердження, що відмовляти у відкритті провадження у справі за цією підставою можна тільки тоді, коли захист права законом прямо заборонений, а якщо вимоги не мають правового характеру, то такі вимоги треба приймати та відмовляти у задоволенні позову. Є й інша позиція, яка полягає у тому, що така поведінка суду суперечитиме принципу процесуальної економії. Більше того, прийняття таких вимог до розгляду суду суперечить змісту статті 15 ЦПК України, яка відносить до юрисдикції суду правові спори, правові вимоги. Проте, вбачається, що тут потрібно враховувати й інші чинники. Вимога, яка виникає із врегульованих правом відносин, але позбавлена судового захисту, стає незаконною в силу його прямої заборони, неправовою в розумінні відсутності права на її пред’явлення та вирішення. Своєю чергою, вимога, яка виникла із відношення, не передбаченого правом, як фактична, неправова, у випадку застосування до неї аналогії закону чи права стає правовою, законною у розумінні її вирішення та визнання з боку держави в особі суду чи іншого юрисдикційного органу. І як зазначено у доктрині, вимоги другого виду можуть набути якості правових, тому необхідно в умовах сучасної правової системи визнати існування так званих неправових вимог як факультативної (спеціальної) передумови. При цьому як негативну передумову потрібно використовувати відсутність спеціальної заборони на розгляд та вирішення вимоги в порядку цивільного судочинства.

Вимоги, розгляд і вирішення яких прямо не заборонено законом, за наявності інших передумов права на пред’явлення позову, погинш бути розглянуті по суті з ухваленням відповідного судового акта.

 

   У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 122 ЦПК України підставою для відмови у відкритті провадження у справі є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред’явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

     Вказану підставу відмови у відкритті провадження у справі можна розділити на три групи:

наявність рішення, яке набрало законної сили, ухваленого у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав;

наявність ухвали суду, яка набрала законної скли, про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

наявність ухвали суду, яка набрала законної сили, про закриття провадження у справі у зв’язку з укладенням мирової угоди у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

     Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

     Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі.

     Суддя може відмовити у відкритті провадження у справі за вказаною підставою тільки у тому випадку, коли тотожність позовів не викликає сумніву. Якщо матимуть місце будь-які сумніви щодо тотожності позовів, суддя повинен відкрити провадження у справі та розглянути питання про тотожність позовів у судовому засіданні. Якщо позови не є тотожними, справа підлягає розгляду та вирішенню, а якщо позови тотожні, то справа

підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України.

 

    Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 3 частини 2 статті 122 ЦПК України).

    Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз. Позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах. Розгляд і вирішення тотожних справ одночасно в різних судах суперечить загальним принципам правосуддя.

     Практичне застосування вказаної норми права викликає труднощі у зв’язку із неможливістю встановити факт наявності тотожної справи не лише в іншому, а навіть й у тому самому суді. На час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не зобов’язаний і фактично не може перевіряти чи є тотожна справа в суді. Найбільш ймовірним джерелом надходження цієї інформації є сторони, насамперед, відповідач. Однак, його у стадії відкриття провадження суд не опитує. Тому про наявність тотожної справи суд найчастіше дізнається під час попереднього судового розгляду і у разі підтвердження цього факту залишає заяву без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 207 ЦПК України.

     Пунктом 4 частини 2 статті 122 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим.

      Ця підстава для відмови у відкритті провадження у справі базується на попередньому принципі. Якщо спір між сторонами вже розглянутий і вирішений третейським судом, то повторне звернення до суду з тотожною вимогою не допускається. Тим більше, що рішення третейського суду має ті самі властивості, що й рішення суду. Зокрема, статтею 50 Закону України «Про третейські суди» передбачає обов’язковість рішення третейського суду. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

     Звернення до суду з вимогами, які розглянуті і вирішені третейським судом, допускається лише у випадках, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання цього рішення (а це означає, що реальний захист порушених прав позивача не відбувся) або якщо після скасування рішення третейського суду розгляд справи в тому ж третейському суді є неможливим.

     Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Водночас, пред’явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, за винятком передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 207 ЦПК України обов’язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин по справі заперечення проти вирішення спору в суді.

      Положення пункту 4 частини 2 статті 122 ЦПК України є подібним до положення пункту 3 частини 2 статті 122 ЦПК України в частині його практичного застосування.

    З’ясувати наявність рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суд зможе лише під час проведення попереднього або першого судового засідання, отримавши вказану інформацію після безпосереднього спілкування зі сторонами у справі. У разі наявності вказаної обставини суд матиме всі підстави для постановлення ухвали про закриття провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 205 ЦПК України.

 

    Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо після смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Вказані правовідносини носять особистий характер, а тому не допускають правонаступництва.

Ця підстава зобов’язує суддю до вчинення певних процесуальних дій. Зокрема, суддя, у разі смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи (під припиненням юридичної особи, у цьому випадку варто розуміти ліквідацію юридичної особи), які є однією із сторін у справі, псзинен перевірити чи спірні правовідносини допускають правонаступництво.

 

      Судом роз’яснено в пункті 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», що за правилами розділу IX ЦПК відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або зо ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).

    Якщо ж мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов ’язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження або залишає заяву без розгляду у випадку, коли провадження було відкрито.

      Суд відмовляє також у відкритті провадження, якщо воно не було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, оскільки ця обставина не виключає можливості пред’явлення нового позову (заяви) і це має бути зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі.

 

    Роз’ясненнями, що містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», встановлено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

    Пунктом 8 вказаної Постанови роз’яснено, що пред 'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

 

    Досліджуючи показники судової практики розгляду цивільних справ позовного провадження на стадії відкриття провадження Ленінського районного суду м. Миколаєва за перше півріччя 2016 року, отримуємо наступні дані.

      Всього у першому півріччі 2016 року перебувало на розгляді 1315 цивільних справ позовного провадження, у тому числі 1216 позовних заяв надійшло у звітному періоді, по яким:

відкрито провадження - 1056;

повернуто — 137;

відмовлено у відкритті провадження - 5;

залишок -117.

      Цивільні справи, по яким відмовлено у відкритті провадження (5 справ), у процентному співвідношенні до справ, які надійшли у звітному періоді (1216 справ), займають 0,41%, а до загальної кількості справ (1315 справ) - 0,38%.

     Аналогічно проводимо співвідношення цивільних справ, по яким відкрито провадження (1056 справ), до справ, які надійшли в першому півріччі 2016 року (1216 справ), то в процентному вигляді такі справи складають 86,84%, а до загальної кількості справ - 80,3%.

137 позовних заяв повернуто позивачу, що складає 11,27% від тих позовних заяв, що надійшли у досліджуваному періоді, та 10,42% від загальної кількості справ, що перебували на розгляді в першому півріччі 2016 року.

       Відповідно залишок цивільних справ на стадії відкриття провадження (117 справ) складає 8,9% від кількості справ, що перебували на розгляді в звітному періоді.

      Як встановлено аналізуючим, за вказаний період була постановлена ще одна ухвала про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог (цивільна справа 489/2298/16-ц, номер провадження 2/489/1551/16. суддя Губницький Д.Г.), яка звітом за перше півріччя 2016 року не врахована.

      Таким чином, за досліджений період було постановлено шість ухвал про відмову у відкритті провадження у справі (одна з яких в частині позовних вимог), з яких три ухвали постановленні суддею Кокорєвим В.В. та три ухвали постановленні суддею Губницьким Д.Г.

       Суддями Тихоновою Н.С. та Спінчевською Н.А. жодних ухвал про відмову у відкритті провадження у справі постановлено не було.

       Щодо оскарження ухвал Ленінського районного суду м. Миколаєва про відмову у відкритті провадження у справі, то тільки 1 (одна ухвала) була оскаржена до Апеляційного

суду Миколаївської області (цивільна справа № 489/2812/16-ц, номер провадження 2/489/1763/16. суддя Кокорєв В.В.). яким ухвалою від 22.07.2016 апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.06.2016 повернуто як неподану.

       Для порівняння з дослідженим періодом візьмемо перше півріччя 2015 року.

       У першому півріччі 2015 року перебувало на розгляді 1460 цивільних справ позовного провадження, у тому числі 1267 позовних заяв надійшло у звітному періоді, по яким:

відкрито провадження - 1208 (82,74% від загальної кількості справ); повернуто - 115 (7,88% від загальної кількості справ);

відмовлено у відкритті провадження - 19 (1,3% від загальної кількості справ), однак дослідником виявлено 16;

залишок - 118 (8,08% від загальної кількості справ).

     Проводячи паралель між першим півріччям 2016року та першим півріччям 2015 року, то бачимо тенденцію до зменшення цивільних справ, по яким відмовлено у відкритті провадження у справі, а саме в першому півріччі 2015 року частка справ, по яким відмовлено у відкритті провадження, складає більше одного відсотка (1,3%), а у першому півріччі 2016 року - менше пів відсотка (0,38%).

 

     Як вбачається із загальних показників розгляду позовних заяв, скарг, заяв, подань, клопотань (пункт 1.1 звіту за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, форма № 2-Ц) у звітному періоді по 5 цивільним справам відмовлено у відкритті провадження. Однак, аналізуючий при здійсненні дослідження цивільних справ за перше півріччя 2016 року, виявив ще одну цивільну справу, по якій в частині позовних вимог було відмовлено у відкритті провадження.

      Таким чином, по 6 цивільним справам буде здійснено аналіз причин відмови у відкритті провадження у справі за перше півріччя 2016 року.

1. Цивільна справа № 489/77/16-ц (номер провадження 2/489/665/16, суддя Кокорєв В.В.) за позовною заявою Бишевського Едуарда Геннадійовича до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про зняття заборони відчуження на рухоме та нерухоме майно.

    Згідно ухвали суду від 20.01.2016 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України в з в ’язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (захист цієї вимоги законом не забороняється).

      Позивач є стороною виконавчого провадження, відтак до спірних правовідносин, що виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 383 ЦПК України:

«Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи».

      Судом було роз’яснено, що позивач має право звернутися до суду з аналогічними вимогами в порядку статті 383 ЦПК України.

2. Цивільна справа № 489/2086/16-ц (номер провадження 2/489/1494/16, суддя Губницький Д. Г.) за позовною заявою Василенко Сергія Станіславовича до Якубовської Оксани Валентинівни про зняття арешту з майна.         Підставою відмови у відкрито провадження у справі є аналогічна підстава, що вказана вище.

    В ухвалі суду від 16.06.2016 зазначено, що позивач просить скасувати арешт на майно, який був накладений постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження, тому захист прав боржника повинен бути здійснений в порядку оскарження дій державного виконавця шляхом подачі скарги в порядку статті 383 ЦПК України.

3. Цивільна справа 489/1558/16-ц (номер провадження 2/489/1289/16, суддя Губницький Д.Г.) за позовною заявою Федорова Володимира Дмитровича до Дочірнього підприємства «Стоматологічна поліклініка №1» про стягнення грошових коштів. У відповідності до ухвали суду від 04.04.2016 підставою відмови у відкритті провадження є пункт 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, а саме те, що справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства (її вимога не підвідомча суду). Вказаною ухвалою суду зазначено: «Зі змісту позовних вимог вбачається заява Федорова Володимира Дмитровича про вчинення злочину та прохання притягнути осіб до кримінальної відповідальності».

4. Цивільна справа 489/2651/16-ц (номер провадження 2/489/1694/16, суддя Кокорєв В.В.) за позовною заявою Митрофанської Любові Іванівни до Ліквідатора Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання кредитором та зобов’язання вчинити дії.

      Ухвалою суду від 27.05.2016 відмовлено у відкритті провадження у справі в з в ’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України {її вимога не підвідомча суду). Суддя, постановляючи ухвалу, посилався на роз’яснення, що містяться в пункті 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», за якими, спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи вказане, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

5. Цивільна справа 489/2812/16-ц (номер провадження 2/489/1763/16, суддя Кокорєь В.В.) за позовною заявою Монець Галини Євгеніївни до Миколаївського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості по заробітній платі.  Як вбачається з ухвали суду від 03.06.2016 підстава відмови у відкритті провадження у справі є також пункт 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, а саме заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (її вимога не підвідомча суду). При відмові у відкритті провадження суддя керувався роз’ясненнями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», а саме частиною 2 пункту 27, відповідно до якого, суди повинні мати на увазі, що позовна заява публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.

6. Цивільна справа 489/2298/16-ц (номер провадження 2/489/1551/16, суддя Губницький Д.Г.) за позовною заявою Борисенко Ігоря Петровича до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, третя особа - Карабута Ілона Валеріївна про застосування наслідків неправомірного правочину. Ухвалою суду від 10.05.2016 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об’єкту (самовільно прибудованої веранди) до експлуатації на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, оскільки даний спір виник між позивачем та Управлінням архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, як суб’єктом владних повноважень з приводу оскарження дій останнього, і, у розумінні статті 17 КАС України, його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вищевказане, підставою відмови у відкритті провадження у справі за всіма 5 цивільними справами та підставою відмови у відкритті провадження у частині позовних вимог по 1 цивільній справі є пункт 1 частини 2 статті 122 ЦПК України - заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. На думку аналізуючого, це пов’язано з тим, що на стадії відкриття провадження суду не завжди відомо чи є тотожні позови, за якими вже є такі, що набрали законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (також і враховуючи наявність рішення третейського суду), чи є тотожні справи в тому ж суді або іншому суді, чи допускають спірні правовідносини правонаступництва.

       З’ясування вказаних обставин майже завжди здійснюється вже після відкриття провадження під час проведення попереднього або першого судового засідання, отримавши вказану інформацію після безпосереднього спілкування зі сторонами у справі чи здійснення певних процесуальних дій.

       Саме тому законодавцем передбачена можливість після відкриття провадження у справі.

1. Закрити провадження у справі, якщо:

- справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 205 ЦПК України), наприклад, цивільні справи: 489/5325/15-ц (номер провадження 2/489/113/16. суддя Тихонова Н.С.). 489/7285/15-ц (номер провадження 2/489/353/16, суддя Спінчевська Н.А.), 489/1416/16-ц (номер провадження 2/489/1243/15, суддя Тихонова Н.С.):

- набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 2 частини 1 статті 205 ЦПК України), наприклад, цивільні справи: 489/7798/15-ц (номер провадження 2/489/595/16, суддя Кокорєв В.В.),

489/302/16-ц (номер провадження 2/489/1881/16, суддя Кокорєв В.В.), 489/887/16-ц (номер провадження 2/489/1004/16, суддя Спінчевська Н.А.):

- є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (пункт 5 частини 1 статті 122 ЦПК України) - ухвал за вказаною підставою у звітному періоді не має;

- померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини 1 статті 205 ЦПК України), наприклад, цивільна справа 489/1160/16-ц (номер провадження 2/489/1127/16, суддя Кокорєв В.В.);

- ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (пункт 7 частини 1 статті 205 ЦПК України) - жодної ухвали за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 постановлено не було;

2. Залишити заяву без розгляду, якщо:

- спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді (пункт 4 частини 1 статті 207 ЦПК України), наприклад, цивільна справа 489/6677/15-ц (номер провадження 2/489/200/16, суддя Спінчевська Н.А.).

      Як зазначено в пункті 3.1. Аналізу за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 (звіт Ленінського районного суду м. Миколаєва за перше півріччя 2015 року) по 19 цивільним справам відмовлено у відкритті провадження, однак аналізуючим виявлено та досліджено 16 таких цивільних справ.

       У зв’язку з вказаним слід зазначити по яким цивільним справам відмовлено у відкритті провадження у першому півріччі 2015 року та на яких підставах.

       Таким чином, у першому півріччі 2015 року відмовлено у відкритті провадження у таких цивільних справах:

1. На підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства):

- справа 489/1604/15-ц, номер провадження 2/489/1285/15, суддя Губницький Д.Г. (позовна заява Волика Сергія Михайловича до Гринчука Олександра Олександровича про відшкодування моральної шкоди);

- справа 489/1659/15-ц, номер провадження 2/489/1306/15, суддя Кокорєв В.В. (позовна заява Дерибальт Георгія Григоровича до Ленінського відділу державної виконавчоїслужби Миколаївського міського управління юстиції про закриття виконавчого провадження);

- справа 489/1873/15-ц, номер провадження 2/489/1364/15, суддя Спінчевська Н.А. (позовна заява Орлова Андрія Володимировича до Миколаївської міської ради про скасування постанови слідчого прокуратури, зняття арешту в частині вимог про скасування постанови слідчого прокуратури);

- справа 489/2267/15-ц, номер провадження 2/489/1454/15, суддя Тихонова Н.С. (позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові сільгосптехнології» до компанії «CONWETT INVEST INC», Зуєва Євгенія Миколайовича про стягнення боргу); - справа 489/2268/15-ц, номер провадження 2/489/1455/15, суддя Губницький Д.Г. (позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові сільгосптехнології» до компанії «CONWETT INVEST INC», Бакая Вячеслава Васильовича про стягнення заборгованості за контрактом);

- справа 489/2269/15-ц, номер провадження 2/489/1456'15, суддя Спінчевська Н.А. (позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові сільгосптехнології» до компанії «CONWETT INVEST INC», Бакая Вячеслава Васильовича про стягнення заборгованості за контрактом);

- справа 489/2831/15-ц, номер провадження 2/489/1667/15, суддя Спінчевська Н.А. (позовна заява Капітанова Артема Михайловича до Державної пенітенціарної служби України про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника);

- справа 489/3609/15-ц, номер провадження 2/489/1862/15, суддя Коваленко І.В. (позовна заява Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до Старчеуса Олексія Володимировича про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю);

- справа 489/3683/15-ц, номер провадження 2/489/1875/15, суддя Коваленко І.В. (позовна заява Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до Осипової Світлани Опанасівни про стягнення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю).

2. На підставі пункту 2 частини 2 статті 122 ЦПК України (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав):

- справа 489/1566/15-ц, номер провадження 2/489/1270/15, суддя Коваленко І.В. (позовна заява Москаль Юлії Володимирівни до Москаля Ігоря Юліяновича про розірвання шлюбу);

- справа 489/2646/15-ц, номер провадження 2/489/1595/15, суддя Коваленко І.В. (позовна заява Головко Артема Юрійовича до Головко Юлії Олегівни про розірвання шлюбу);

- справа 489/4073/15-ц, номер провадження 2/489/2024/15, суддя Тихонова Н.С. (позовна заява Щербакова Євгенія Григоровича до Держави в особі Державної казначейської служби України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України Малий К.А. про відшкодування моральної шкоди).

3. На підставі пункту 3 частини 2 статті 122 ЦПК України (у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав):

- справа 489/4301/15-ц, номер провадження 2/489/2093/15, суддя Кокорєв В.В. (позовна заява Чайки Світлани Миколаївни до Миколаївської міської ради, Коринець Валентини Прокопіївни, Коринець Сергія Миколайовича про визнання права власності за набувальною давністю).

4. На підставі пункту 5 частини 2 статті 122 ЦПК України (після смерті фізичної    особи, а також у зв’язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва):

- справа 489/9297/14-ц, номер провадження 2/489/559/15, суддя Губницький Д.Г (позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Акимова Артура Олександровича про стягнення заборгованості за кредитним договором);

- справа 489/941/15-ц, номер провадження 2/489/1051/15, суддя Коваленко І.В. (позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Лапшина Володимира Петровича про стягнення заборгованості);

- справа 489/3078/15-ц, номер провадження 2/489/1741/15, суддя Губницький Д.Г. (позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Казанцевої Олени Петрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором).

       З наведеного вбачається, що у першому півріччі 2015 року, судді відмовляли у відкритті провадження у справі майже по всім підставам, передбачених частиною 2 статті 122 ЦПК України, ніж у першому півріччі 2016 року.

       Також порівняно з першим півріччям 2016 року у першому півріччі 2015 року більш ніж в три рази більше випадків для відмови у відкритті провадження у справі.

     Якщо ж брати річний звіт за 2015 рік, то всього у 2015 році по 22 цивільним справам позовного провадження відмовлено у відкритті провадження. Дослідником встановлено, що у першому півріччі 2015 року відмовлено у відкритті провадження по 16 справам, у другому півріччі цього року — по 6 справам, а у першому півріччі 2016 року - по 5 справам. У зв’язку з цим вбачається тенденція до зменшення випадків відмови у відкритті провадження у цивільних справах позовного провадження.

     Відмова у відкритті провадження у справі - це волевиявлення суду, яке міститься у постановленій ухвалі і полягає у відмові прийняти позовну заяву до провадження при наявності вичерпного переліку підстав, визначених частиною 2 статті 122 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав: наявність у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; наявність рішення третейського суду прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на пгшмусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився 'неможливим; смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, які є однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), та унеможливлює повторне звернення до суду з таким самим позовом.

      Водночас не допускається відмова у відкритті провадження у справі з підстав матеріально-правового характеру, зокрема з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

      Також пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у цивільній справі, оскільки заміна неналежного відповідача

здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

      Всього у першому півріччі 2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по 5 цивільним справам було відмовлено у відкритті провадження та по 1 цивільній справі було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, а саме у зв’язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

     Не застосування інших підстав для відмови у відкритті провадження у справі пояснюється тим, що на стадії відкриття провадження у справі не завжди відомо про факти їх наявності, це відомо зазвичай під час проведення попереднього або першого судового засідання, а також при здійсненні певних процесуальних дій суддею. Тому законодавець і передбачив можливість закрити провадження у справі чи залишити без розгляду заяву по цим підставам (п.п. 1, 2, 5, 6, 7 ч. 1 ст. 205 та п. 4 ст. 207 ЦПК України).

     З досліджених даних звіту за перше півріччя 2016 року вбачається, що справи, по яким відмовлено у відкритті провадження, по відношенню до загальної кількості справ, що перебували на розгляді в звітному періоді, займають не значну частину (0,38%). Це пояснюється тим, що більшість справ, по яким відкрито провадження у справі (80,3%), на час відкриття провадження у справі не містять чи не містили виключних підстав для відмови у відкритті провадження.

       Крім того, порівнюючи дані звітів Форми № 2-Ц за перше півріччя 2015 року, річний звіт за 2015 рік та за перше півріччя 2016 року, вбачається тенденція до зменшення випадків

відмови у відкритті провадження у цивільних справах позовного провадження.

       Як встановлено аналізом, за перше півріччя 2016 року було оскаржено всього одну ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.06.2016, однак вона залишена без змін, оскільки ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.07.2016 апеляційну скаргу на вказану ухвалу першої інстанції повернуто як неподану. З цього можна зробити висновок, що постановлені шість ухвал Ленінського районного суду м. Миколаєва (три ухвали суддею Кокорєвим В.В. та три ухвали Губницьким Д.Г.) не містять порушень матеріального та процесуального права.