flag Судова влада України

Стара версія сайту | Лист вебмайстру

Аналіз судової практики з розгляду цивільних справ про спадкове право, а саме: справ про визнання права власності в порядку спадкування, що були розглянуті судом протягом І півріччя 2016 року

АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ з РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ПРО СПАДКОВЕ ПРАВО, А САМЕ: СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ, ЩО БУЛИ РОЗГЛЯНУТІ СУДОМ ПРОТЯГОМ І ПІВРІЧЧЯ 2016 РОКУ
 
Виконала:
помічник судді
Іваськевич Таміла Вікторівна
 
План
1. Правове регулювання спадкування.
2. Загальні положення про спадкування.
3. Здійснення права на спадкування.
4. Аналіз статичних даних розгляду судом справ про визнання права власності в порядку спадкування.
Висновки.
 
І. Правове регулювання.
     Спадкові правовідносини регулюються Книгою Шостою Цивільного кодексу України, Сімейним кодексом України, Законом України від 02.09.1993 року «Про нотаріат», іншим законодавством. При цьому відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше і січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокремц, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.
30.05.2008 року була прийнята постанова № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування». Неабияке значення для вирішення питання спірної категорії справ має лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування".
 
2. Загальні положення про спадкування. 
     Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. і, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
      Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. Визначення місця відкриття спадщини важливе тому, що саме за ним здійснюються заходи щодо охорони спадкового майна та видаються свідоцтва про право на спадщину.
      Власник, після смерті якого залишилося майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називається спадкоємцями. Спадщина складається з прав і обов'язків спадкодавця.
        Склад спадщини має певні особливості:
• у порядку спадкування переходять лише ті права та обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;
• права та обов'язки спадкодавця переходять до правонаступників як єдине ціле з урахуванням усіх забезпечувань та обтяжень. Якщо право спадкодавця було забезпечене, наприклад, заставою, то це забезпечення переходить і до його правонаступників, які у разі невиконання зобов'язання боржником мають право вимагати звернення на предмет застави;
• деякі права та обов'язки особи не входять до складу спадщини і не переходять до правонаступників. Це такі права та обов'язки, що  безпосередньо пов'язані з особистістю спадкодавця.
 
      Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
• особисті немайнові права;
• право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не установлено законом або їх установчими документами;
• право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
• права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,  встановлені законом;
• права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.
     Перехід спадщини може бути універсальним, коли до спадкоємців переходять всі права і обовязки спадкодавця, або сингулярним, коли до спадкоємців переходять тільки окремі права та обов'язки спадкодавця.
     Спадкування можливе з двох підстав: за законом і за заповітом.
     В провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва за період І півріччя 2016 року було розглянуто 6 справ про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та 49 справ про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Спадкування за заповітом має місце у випадках, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю кому, коли і в якій частині має перейти його майно після його смерті. Заповіт - це письмове розпорядження власника своїм майном на випадок своєї смерті. Заповіт є односторонньою угодою, за якою права і обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача.
     Умови дійсності заповіту:
і) дієздатність заповідача;
2) письмова нотаріальна форма заповіту із зазначенням місця і часу його складення;
3) відповідність змісту заповіту вимогам закону.
      До нотаріального прирівнюються посвідчення голів сільських і селищних рад, на території яких відсутні нотаріуси; командирів військових кораблів, капітанів цивільного флоту, начальників експедицій, начальників військових частин, місць позбавлення волі, головних лікарів закладів охорони здоров'я. Визнання заповіту недійсним може відбуватися в судовому порядку. В змісті заповіту мають бути чітко визначені спадкоємці, та чітко визначене майно, що переходить до кожного з них. (Справа №2/489/209/16)
      Спадкування за законом має місце у випадках:
і) відсутність заповіту;
2) визнання заповіту недійсним;
3) якщо спадкоємці, що визначені в заповіті, померли до відкриття спадщини, або відмовилися від її прийняття. Черги спадкоємців визначено у ст. ст. 1261-1265 ЦК України, яких законодавцем визначено п'ять. (Наприклад, справа №2/489/31/16)
      Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Крім того, цивільне законодавство визначило питання спадкування за правом представлення, яке регулюється ст. 1266 ЦК України. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не виходить, що
вони не визнаються спадкоємцями за законом ні при яких обставинах. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини. Таке спадкування називається спадкуванням по праву представлення. Відповідно до статті 1266 ЦК України право представлення буде виглядати таким чином:
— при спадкуванні за правом представлення онуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, (бабі, дідові), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини;
— прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини;
— племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини;
— двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.
      Так, в провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Тихонової Н. С. перебувала цивільна справа №2/489/1543/16 за позовом Міфлє Анастасії Володимирівни, Міфлє Олега Володимировича до Другої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У даній справі позивачами оскаржувалася постанова нотаріуса з приводу реалізації спадкоємцями свого права спадкування за правом представлення. При ухвалені у вказаній справі судового рішення, суд керувався тим, що узагальненням судової практики, викладеними в п.п. 5.1, 5.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. для кровного споріднення характерними є ступені споріднення, тобто кількість народжень, що пов’язують між собою двох осіб, які перебутають у родинних зв’язках.
     Спадкування за правом представлення має місце у випадках, встановлених ст. 1266 ЦК України, за умови, якщо спадкоємець першої-третьої черг спадкування за законом помер до відкриття спадщини. Перелік осіб (спадкоємців), які мають право на спадкування за правом представлення, встановлений нормами ст. 1266 ЦК України, є вичерпним. Немає підстав розширювати цей перелік за рахунок осіб, які в якості двоюрідних внуків мають право на спадкування як спадкоємці п’ятої черги за законом. З цих підстав судом відмолено в задоволенні позову в повному обсязі.
Варто зазначити, що спадкодавцем може бути лише фізична особа. Якщо йдеться про спадкування за заповітом, то спадкодавцем може виступати лише дієздатна особа, яка розуміє значення своїх дій і може ними керувати. Коло спадкоємців є значно ширшим. Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин — держава, територіальні громади, тощо. Особливість полягає у тому, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями як у силу прямого припису закону (спадкоємці за законом), так і в силу заповіту спадкодавця (спадкоємці за заповітом), водночас як усі інші особи (юридичні особи, держава тощо) можуть набути право на спадкування лише за заповітом. Виняток із цього правила міститься у ст. 1277 ЦК України.
 
3. Розгляд судами цивільних справ про спадкове право, а саме про визнання права власності в порядку спадкування стосується Глави 87 Цивільного кодексу України "Здійснення права на спадкування".
     Здійснення права на спадкування полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Під прийняттям спадщини слід розуміти вчинення спадкоємцем дій, що виражають його волю на отримання спадщини. Прийняття спадщини можливе у 2 способи:
і) шляхом мовчазного прийняття (пасивна поведінка спадкоємця); (як-то розглядалось судом при винесенні рішення у справі №2/489/202/16)',
2) шляхом подачі заяви про прийняття спадщини (активна поведінка). (Справа №2/489/232/16)
     Можливість прийняття спадщини шляхом пасивної поведінки передбачена ст. 1268 ЦК, згідно з положеннями якої спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим та протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Якщо спадкодавець протягом вказаного строку подав заяву про відмову від спадщини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємці, які фактично прийняли спадщину, також мають подати заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу заяви про її прийняття передбачене ст. 1269 ЦК. Для прийняття спадщини встановлюється 6-місячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.
      Якщо спадкоємець протягом вказаних вище строків не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
     Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. У разі встановлення судом наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини (тривале відрядження, хвороба тощо), він визначає додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
     В даному випадку варто зазначити, що досить частими є звернення громадян до суду з позовами про надання додаткового строку для прийняття спадщини чи поновленням строку для прийняття спадщини. Так, у І півріччі 2016 року у провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебувало 6 справ цієї категорії, з яких - 2 справи, в яких в задоволенні позовних вимог відмовлено (№2/489/110/16; №2/489/879/16); - 2 справи, в яких позовні вимоги задоволено (№2/489/1436/16; №2/489/1572/16); - 2 справи - в яких позовні вимоги задоволено частково (№2/489/174/16; №2/489/1218/16).
    Враховуючи наведені обставини, спадкоємець відповідно до положень ч. і ст. 1269 ЦК протягом шести місяців повинен подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. У випадку пропуску ним вказаного терміну, він може у судовому порядку ставити вимогу про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
    Враховуючи наведені норми цивільного закону, можна також зробити висновок, що закон не вимагає від спадкодавця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем.
     Так, закон не зобов’язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є
лише відсутність відмови від неї.
     Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст.1220) ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву (ст.ст. 1296-1298).
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Досить частими є випадки звернення до суду з позовом, в яких одночасно ставляться вимоги про встановлення факту прийннятя спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
Так, у провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєва В. В. перебувала цивільна справа № 2/489/202/16 за позовом Кравець Наталії Дмитрівни до Терехової Світлани Олександрівни, Кочергіної Анни Олександрівни про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування. Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.
З аналогічними вимогами до Ленінського районного суду м. Миколаєва звернувся позивач Сафронова Марина Юріївна з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Головного Управління Міністерства доходів і зборів (справа №2/489/465/16). Справа розгладалась головуючим суддею Губницьким Д. Г. Досліджуючи докази, долучені до матеріалів справи, суд також прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вступу в управління та володіння спадковим майном.
     Необхідно зазначити, що з приводу встановлення факту прийняття спадщини, та враховуючи положення статей 1268,1269 ЦК, мова може вестися лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Проте суди, в тому числі і Ленінський районний суд м. Миколаєва, (як-то по вище наведеним прикладам) продовжують розглядати та задовольняти позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, оскільки   іншим способом, крім судового, захистити право спадкоємця не має
можливості.
 
4. Аналіз статичних даних розгляду судом справ про визнання права власності в порядку спадкування за І півріччя 2016 року.
       Досліджуючи показники судової практики розгляду цивільних справ про визнання права власності в порядку спадкування Ленінського районного суду м. Миколаєва за І півріччя 2016 року, отримуємо наступні дані: всього Ленінським районним судом м. Миколаєва розглянуто за вказаний період справ досліджуваної категорії - 55, з них:
- 37 справ, в яких позовні вимоги задоволено в повному обсязі;
- 10 справ, в яких позовні вимоги задоволено частково;
- 3 справи, в яких відмовлено в задоволенні позову;
- 2 справи, провадження в яких закрито;
- 3 справи, які залишено без розгляду.
       Крім того, з усіх розглянутих за вказаний період Ленінським районним судом м. Миколаєва справ аналізованої категорії, 6 справ стосуються питання визнання права власності в порядку спадкування
за заповітом, інші (49) - визнання права власності в порядку спадкування за законом.
     Слід звернути увагу на те, що найбільшу питому вагу в справах про визнання права власності в порядку спадкування є справи цієї категорії, що виникають з підстав втрати (відсутності) правоустановлюючого документу, його пошкодженням (зіпсуванням) чи невідповідності правоустановлюючого документу вимогам закону.
Так, у провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєва В. В. перебувала цивільна справа №2/489/775/16 за позовом Манасян Людмили Степанівни до Манасян Ганни Опанасівни, Манасяна Дениса Юрійовича, Манасяна Максима Юрійовича, третя особа - Миколаївська міська рада про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не може реалізувати свої спадкові права, так як було втрачено правоустановлюючий документ (свідоцтво про право власності). Позов задоволено в повному обсязі, оскільки суд прийшов до висновку, що позивач прийняв спадщину, інші спадкоємці від прийняття спадщини відмовилися, оригінал правовстановлюючого документу на частку будинку втрачено та його відновлення не можливе у зв'язку зі смертю власника, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.
     В провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Губницького Д. Г. перебувала цивільна справа №2/489/1168/16 за позовом Придухи Анни Михайлівни, Римарь Олени Вікторівни до виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Вимоги обґрунтовано тим, що правовстановлюючий документ на спадок має недоліки в оформленні, а саме відсутній реєстраційний напис БТІ на ньому. Судом позов задоволено в повному обсязі, оскільки право власності спадкодавця на часту спірного нерухомого спадкового майна не припинено, а відсутність реєстраційного напису БТІ на правовстановлюючому документі не спростовує наявність в спадкодавця права власності на вказане майно.____ _____________________________________
      Загалом, Ленінським районним судом м. Миколаєва у І півріччі 2016 року було розглянуто 15 справ про визнання права власності в порядку спадкування з вище перелічених підстав, з яких і справа про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (№2/489/851/16).____________ ___________________________ р
       Досить велику складову справ про визнання права власності в порядку спадкування містять справи з-підстав відсутності реєстрації спадкодавцем за життя своїх прав.
Від так, у провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєва В. В. знаходилась цивільна справа №2/489/908/16 за позовом Голокоз Тетяни Олександрівни до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що після смерті матері, позивач звернулася до нотаріуса з питанням оформлення спадкових прав, проте нотаріус оформив відмову, у зв'язку з тим, що мати позивача за життя не зареєструвала своє право власності. Судом позов задоволено, оскільки суд прийшов до висновку, що відсутність у спадкодавця державної реєстрації права власності на нерухоме майно, унеможливлює ^ оформлення спадкових прав спадкоємця у нотаріальному порядку. У провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Тихонової Н. С. перебувала цивільна справа №2/489/962/16 за позовом Тріфонова Олександра Олександровича до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно. В даному випадку позивач також обґрунтовує свої вимоги тим, що після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки померлий за життя належним чином не зареєстрував своє право власності на належну йому частину житлового будинку. Рішенням суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі._________________________________________
     Варто зазначити, що загалом Ленінським районним судом м. Миколаєва у І півріччі 2016 року було розглянуто 9 справ про визнання права власності в порядку спадкування з підстав відсутності реєстрації права власності спадкодавця._________ _____ ________
     Привертає увагу і той факт, що непоодинокими були звер^нця осіб до суду з позовами досліджуваної категорії, при цьому додатково позивачами ставилася вимога про визначення часток у праві спільної сумісної власності/спільної часткової власності.
    У провадженні судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Кокорєва В. В. перебувала цивільна справа № 2/489/659/16 за позовом Білоцерковського Едуарда Емільовича до Миколаївської міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. Позивач вказував, що він отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, скільки не можливо встановити частки подружжя у праві власності на квартиру. Рішенням суду позовні вимоги задоволено.
Під головуванням судді Ленінського районного суду м. Миколаєва Спінчевської Н. А. розглядалась цивільна справа №2/489/209/2016 за позовом Подороги Любові Вікторівни до Миколаївської міської ради, треті особи - Посний Сергій Сергійович, Посний Олександр Сергійович про визнання права власності в порядку спадкування. Знову ж таки позивач свої позовні вимоги обґрунтовала тим, що вона як спадкоємиця звернулася до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки їй було відмовлено через невизначеність часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі.__________________________
      Загалом, Ленінським районним судом м. Миколаєва за І півріччя 2016 року справ про визнання права власності в порядку спадкування з вказаних підстав було розглянуто - 7.
Серед справ, що є об'єктом аналізу та узагальнення за вказаний період часу є також підкатегорія справ про визнання права на частку в статутному капіталі в порядку спадкування.
Справи про спадкування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю зустрічаються у судах доволі рідко. Особливість спадкування частки у статутному капіталі ТОВ установлене ч. 5 ст. 147 ЦК України, де зокрема зазначено, що частка у статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Згідно із пунктом 4.4 розділу з частини III Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі господарського товариства нотаріусу надаються виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, у якій має обов'язково бути зазначена частка померлого учасника у товаристві та довідка, підписана керівником товариства, і якщо це передбачено штатним розписом, то і бухгалтером, про розмір в процентному виразі частки в статутному капіталі господарського товариства учасника товариства та її грошової вартості.
За досліджуваний період Ленінським районним судом м. Миколаєва під головуванням судді Спінчевської Н. А. була розглянута цивільна справа №2/489/107/16 за позовом Аванесяна Севака Сосовича до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖДОР Лтд», ліквідатора (голови ліквідаційної комісії) Довгорукова Євгенія Геннадійовича, Аванесян Анни Сосівни, Токаревої Марини Олександрівни, яка діє в інтересах Токарева Давида Олександровича, Пишнякової Наталі Миколаївни, яка діє в інтересах Пишнякова Всеволода Сосовича, Миколаївського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції Миколаївської області, про визнання права на частку в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов’язання вчинити певні дії. Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі.
 
Висновки.
     Дослідивши та проаналізувавши категорію справ спадкового права "Про визнання права власності в порядку спадкування", приходимо до висновку, що такі справи є досить специфічні за своїм характером, оскільки при їх розгляді немає найбільш зацікавленої особи - спадкодавця. В таких справах відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. ~
     У разі відкриття спадщини до і січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до і січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Положення ЦК 2003 року застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього Кодексу.
     У всіх випадках звернення до суду з позовами про визнання права власності в порядку спадкування суди мають з'ясовувати чи була у позивача можливість звернутися до органів нотаріату з питанням реалізації своїх спадкових прав і чи така можливість не була втрачена, оскільки судовий захист вказаного права здійснюється у разі неможливості спадкоємцем оформити свої спадкові права в нотаріальній котнторі з будь-яких причин.
Аналіз справ про визнання права власності на спадкове майно, які перебували в провадженні суду, вказує на те, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість для спадкоємців, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі через відсутність оригіналів правовстановчих документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця або відсутність державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.