Узагальнення судової практики розгляду Ленінським районним судом м.Миколаєва справ, пов’язаних з позбавленням батьківських прав, розглянутих в 2015 році.
Виконала: пом. судді Іваніцька А.О.
Миколаїв - 2016
Відповідно до ч. з ст. 51 Конституції України, ч. і ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави.
Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації грав дитини на життя,
охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
Протягом 2015 року до Ленінського районного суду Миколаївської області надійшло 776 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду п о справ): із зазначеної кількості розглянуто 749 справ, по 645 справах позов було задоволено, по 230 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, по 8 справах закрито провадження, 62 - залишено без розгляду. На кінець звітного періоду 137 справ перебувало у залишку.
Серед даних справ, судом отримано 31 справу, пов’язану зі спорами про позбавлення батьківських прав, розглянуто 25 справ з ухваленням рішення, та 14 спав заочним рішенням, по 22 справам позов задоволений, по 4 справам позов залишений без розгляду, ї ї перебувало у залишку в кінці звітного періоду.
Справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальним правилом підсудності - відповідно до ч.І ст. 109 Цивільно-процесуального кодексу України за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватись за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК.
Статтею 165 СК визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сам дитина, яка досягла 14 років.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК, участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських прав є обов’язковою. Відповідно до положень ст.. 19 СК, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України від ЗО березня 2007 р. № З «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавленні та поновлення батьківських прав»(далі - постанова пленуму від ЗО березня 2007р. № 3) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін..), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні д гідно із ч. 4 ст. ід СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на
підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно- правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною і ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Зокрема, мати, батьки можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Так, рішенням суду від 15 квітня 2015 р. (справа № Справа №2/489/97/15), було відмовлено в задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав М. та П. за позовом М. з посиланням на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Судом встановлено, що форма вини відповідачів щодо свідомого нехтування ними своїми обов'язками щодо дитини свого підтвердження не знашла, тому в частині вимоги про позбавлення батьківських прав будо відмовлено через недоведеність, однак задоволена вимоги щодо стягнненн аліментів.
З аналогічних підстав відмовлено в задоволенні позову рішенням від 30 червня 2015р. по справі 2/489/1249/15.
Втім, більшість позовних вимог були задоволені, з посиланням на ухилення батьків від виховання дітей, що доведено у встановленому порядку, з посиланням на вимоги Закону, та надані докази, зокрема, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Усі справи про спори, щодо позбавлення батьківських прав, розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів
відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових, майнових та немайнових вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.
Проблемних питань при вирішенні спорів що виникають з приводу позбавлення батьківських прав не виникало.
_03_03.png)
